ЗАБІЯ́КА, КИ,
Забія́ка, ки, м. Убійца, разбойникъ. Ти сучий син волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш. Чуб. V. 233.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 6.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАБА́ЇТИ, БА́Ю, ЇШ, →← ЗАБІ́ЧИ, БІЖУ́, ЖИ́Ш,